У місті Дощ

   Мокра бруківка і кольорові парасолі. Замочив ноги і хоч вже пізно, та все ж забігаєш у кафе, щоб перечекати зливу. Замовляєш гарячу каву, шматок торту і... насолоджуєшся. ;) В такий час мені здається, що Львів місто-побратим Лондону. 

Читати далі

У Львові дощ.... (с)

«У Львові дощ…» - співає Тризубий Стас з навушників і ти розумієш, що всі плани на ці вихідні зруйновано примхливою погодою улюбленого міста. Так, зовсім не літня прохолода й дощі – типово львівський стиль. Та навіть за такої погоди на вулицях зовсім не порожньо.

Туристи в кумедних дощовиках та пакетах на ногах, з-під величезних парасольок блимають спалахи фотокамер, а у гіда, як водиться, парасоля найбільша. Потемніла від дощу Каплиця Боїмів має ще більш таємничий та суворий вигляд.

Закохані, які не помічають нічого й нікого довкола, включаючи зливу, машини і решту пішоходів, проходять довкола Ратуші вже втретє. Він цілує її пальці, а вона ховає щасливу усмішку в букеті рожевих піонів.

Двійко серйозних хлопчаків сперечаються про щось в брамі на Вірменці, періодично позираючи на небо з надією в очах. Небо мовчки продовжує поливати місто, ігноруючи цю надію. Хлопці продовжують дискусію і, схоже, зовсім не розчаровані.

Коло Діани цього дня порожньо – парасолі згорнуті, столики та стільці зібрані докупи і лише коло літнього бару сумують кілька офіціантів. Зате коло найшоколаднішої тераси міста зібралося зо 20 солодкоїжок в очікуванні суботнього розпродажу.

Навіть у Стрийському парку в таку погоду блукають кілька розмитих постатей під блакитними парасольками.

На літній майданчик нині бажаючих не знаходиться, зате в середині кав’ярень – аншлаг. На столика запашно парує кава, холодні пальці обнімають гарячі горнята і ти нетерпляче чекаєш на перший ковток гіркої згуби. Так, кава смакує в цьому місті за будь-якої погоди. :)


Lady Kava

постові: В дощову погоду не треба сумувати. Організуйте друзям привітання та поздоровлення і зробіть забаву. Все буде класно. Принаймі гарно проведете час і переглянете фільми онлайн. А це також гарний момент. В колі друзів набагато цікавіше дивитись. Перевірен.

Читати далі

Дощить

Мій Львів загорнув всіх у дощ. Шум якого змушує людей занурюватись в філософські думки, спогади, просто роздуми. Багато з нас почне сумувати, їх охопить депресивний стан. Проте справжні львів’яни знають - це просто дощ, старий друг і знайомий. Осінній дощ завжди по-доброму сумний. Хоча частіше він буває закоханий і романтичний, незалежно від пори дощового року.

А який зараз у вас дощ?

постові: Грузовые лифты - производство, монтаж. Производство лифтов и продажа в Киеве.

Читати далі

У Львів повернувся його імідж

За вікном настала пора, котру можна назвати "родзинка Львова". Але це не одна родзинка :). Їх є декілька. І завдяки їм, Львів впізнають всі. Так що це за такі моменти?

1. Дощ, такий трошки нудний і довготривалий.
2. Аромат кави на фоні перших жовтих листочків.
3. Книжковий форум з великими гостями і шумними натовпами.

А кожен з  цих пунктів можна роздробити на сотню підпунктів, але в кінці вони зформують це єдине ціле, всім близьке і відоме.

Смачної Вам кави з цікавою книгою у затишній кав’ярні біля вікна, по котрому повільно стікають краплинки дощу, з видом на один з львівських парків...

постові: Чи є серед вас заядлі курці, котрі вже спробували электронные сигареты?

Читати далі

Погляд з бездонної вуличної калюжки в місто

Погляд з бездонної вуличної калюжки в місто: "

Десь отак зараз виглядає дощовий Львів від eagle_x"

Читати далі

дощу присвячується :)

дощу присвячується :): ".
"

Читати далі

Високий Замок і блискавки

Джерело: Високий Замок

Особливо замучали зливи, грози та град (такий як снігова кулька) жителів Західної України. Минулими вихідними у Львові за 2,5 години випала половина місячної норми опадів! Через “вибрики природи” у деяких районах міста стихія зруйнувала тротуари, пошкодила лінії електромереж, повалила дерева… Люди скаржаться на погане самопочуття: хтось на ходу спить, в інших – скаче тиск…

У ніч з четверга на п’ятницю у місті випало понад 25% опадів місячної норми. Внаслідок стихії (на фото) у місті сталося аварійне відімкнення світла (на вулицях Городоцькій, Нечая, Очаківській). Пошкоджено високовольтну лінію на вул. Земенній, Б. Хмельницького. Через те, що світло раптово зникає, є небезпека застрягнути у ліфті.

З будинків (особливо з підвалів) рятувальникам доводиться відкачувати воду. В районі Галицького перехрестя – вул. Б. Хмельницького (від військової частини до кільця) вода була на рівні 15 см. Стихія зачепила і Кам’янка-Бузький, Городоцький, Старосамбірський, Буський, Перемишлянський та інші райони Львівщини.

Погода міняється надзвичайно різко. Хвилину тому світило сонечко, і раптом буря, грім та град. Знайома розповідала, що кілька днів тому потрапила під зливу. Краплі від дощу були такі величезні, що на тілі залишилися синці… Причому в одному районі міста дощу може не бути, а в іншому – вирує стихія!

Начальник Українського Гідрометцентру Микола Кульбіда каже, що західний регіон – найбільш дощовий. Чогось надзвичайного у цьому немає. Загалом для літа цьогорічні явища природи не є аномальними. Найбільш небезпечними для людини є розряди блискавки між хмарами та землею. Фахівці кажуть, під час грози, якщо ви на вулиці, потрібно вимикати мобільний телефон та не тримати у руках металевих предметів.

“Перша половина липня буде і далі дощовою, - каже Микола Кульбіда. – Треба сподіватися, що у другій половині цього місяця буде добра погода. Серпень – завжди спекотний. Очікуються високі температури, дощів більш-менш небагато”.

Цими вихідними у Львові +24 градуси. Мінлива хмарність. У неділю, 5 липня, дощитиме. До речі, невеликий дощ очікується протягом наступного тижня щодня… Температура – близько 25 градусів тепла.

Якщо ви знаєте про місця падіння дерев, пошкодження електромереж, розмивання проїжджої частини, повідомляйте, будь ласка, на “гарячу лінію” міського голови тел. 297-59-99.


Фото Станіслава Ільківа

На фото: За словами автора фото, під час грози місто пронизували сотні блискавок – яскраві, насичені, а головне часті. Витримка на фото становила 30 секунд, за цей час блискавка встигала вдарити кілька разів майже в те саме місце. “Шкода, не вдалося впіймати момент, коли одна з них вдарила у телевежу... – каже фотограф Станіслав Ільків. – У момент, коли на Майорівці лупив град, а на Грінченка вулиці затопило по коліна, на Новому Львові, звідки я фотографував, падав легкий дощ...”.

Читати далі

Львівський дощ

На сірий камінь — сірий дощ,
І вже блищать дзеркала площ,
І вже себе в дзеркалах тих
Очима вікон золотих
Побачили чепуруни —
Будинки львівські; вже вони
Почули, як бринить озон
І грає ринва-саксофон.

І кожен з них — неначе зух,
Свій дах — неначе капелюх —
Насунув до саміських брів,
Щоб він у танці не злетів,
А танець буде, от ще мить —
І все у колі зашумить,

Підуть будинки аркана,
Спотіє, як плече, стіна,
В пасі залізний трісне шов
Під стук гранітних підошов.
А там, із замкових узбіч,
Іде у центр смаглявка-ніч,
І грім за нею аж реве
І парасолю неба рве.

Дмитро Павличко, 1965

Читати далі

Казка старого лева

Автор: Володимир Мороз

Що там можна побачитиДоволі вузькі звивисті вулички, дратівливі трамваї, від дзвінків яких можна просто оторопіти, люди, які поспішають кудись або просто прогулюються старовинною стесаною ногами бруківкою поміж старовинних і не дуже дерев… Усе це Львів, а точніше його центральна, історична частина.Колись центр і був власне містом. Тут жили, працювали, народжували дітей і завершували свій земний шлях тисячі тисяч людей різних вір і народів. Але минув час, і центр більше нагадує музей. Весь старовинний Львів нагадує музей, кожна його частинка, кам’яниця і навіть ріг вулиць. Майже кожен будинок старого міста є пам’яткою архітектури або історії, розповідає про якусь подію чи відому людину. Тут всюди ховаються таємниці, їх потрібно тільки навчитися відкривати — дивитися відкритими очима на все, а головне на те, що над головою і під ногами. Напевно, якби Шерлок Холмс був українцем, то він жив би саме у Львові.Місто можна оглядати скільки завгодно, але найкраще присвятити йому два-три дні. Саме за стільки часу можна побачити хоча б найкраще, вибране. Історії цього місцяПро пов’язані зі Львовом легенди і бувальщини вже написано чимало книжок, адже за понад 750 років тільки писемної історії в місті відбулося багато подій.Місто вперше згадали 1256 року, коли навесні трапилася пожежа в тодішній столиці Галицько-Волинського князівства Холмі. Засновником Львова вважають сина Данила Галицького Лева. За однією з розповідей слуги молодого княжича, який саме будував у цій місцевості замок, знайшли на одній горі лігво великого лева. Син короля Данила вбив страшного звіра і на честь своєї перемоги назвав щойно засноване місто Львовом.Пізніше місто захопили поляки, але воно продовжувало рости, і сюди з’їжджалися люди з усіх усюд.Як стверджує легенда, колись давно до Львова з далеких країн прибув бідний менестрель. Мешканці міста насолоджувалися його дивними піснями, молоді панночки закохувались у нього, а старі поважні купці дарували гроші. Але менестрель сумував. Причиною його смутку була горда красуня, яка проходила повз нього на площі Ринок і не звертала уваги на його музику. Менестрель прослідкував за коханою до її будинку. Одного осіннього вечора, коли накрапав ніжний львівський дощик, музикант заграв під її вікнами сумну мелодію кохання. Він грав на лютні цілу ніч i лише під ранок замовкли його струни i люди побачили померлого від кохання менестреля. З того часу у глибокій тиші можна почути, як львівський дощ виграє сумну мелодію кохання, i видно, як старе місто плаче разом із ним. Мають свої легенди і найстаріші будинки. Колись дуже давно у будинку на Краківській вулиці мешкав один багатий чоловік. У львів’ян була давня традиція запрошувати до себе бідних та жебраків на свята і пригощати їх. Особливо цим славилися личаківці, які навіть прислуговували дідам, які сиділи у них за столом. Чоловік же з Краківської був страшенним скнарою і, незважаючи на свої великі статки, жодного разу не запросив бідного, щоб розділити з ним обід. Коли він помер, то душа не знаходила спокою і щоночі у його покої щось торохкотіло у комині або перевертало меблі. Родина померлого зі страху ніколи не заходила до покою, де жив привид.Але одного разу до лихого помешкання попросився подорожній. Покласти його на ніч не мали де, хіба у кімнаті, в якій жив привид покійного. “Жодних привидів я не боюся”, — сказав мандрівник і зайшов з вечерею, яку йому дали, до страшної кімнати, промовляючи: “Благослови, Боже, і пробач гріхи тому, хто сидить у комині, нехай вийде до мене і зі мною вечерю розділить”. І тої ж миті з комина вилізла темна постать вся у сажі: “Дякую тобі чоловіче, що збавив мене з покути. Адже я вже багато років покутую за те, що ніколи не пригостив жодного голодного. І мав я до тих пір покутувати, доки мене хтось їсти не попросить”. І, ставши білим-білісіньким, чоловік зник з очей. А чи варто їхатиЛьвів належить до місць, які не відвідати просто гріх. Це місто, в якому заняття і розвагу може знайти кожен. Тут і гамору повно для веселих компаній, і тихих музеїв, театрів та сонних площ є вдосталь. Але, якщо їхати до Львова, то завжди варто пам’ятати про одну річ — каву. Вона там найсмачніша, адже всю колишню Австрійську імперію навчив кавувати, здається, саме львів’янин.

Читати далі